Виклик функцій
Для початку назвемо функцією деяку команду після якої ідуть круглі дужки. У круглих дужках можна передати функції певну інформацію. З цією інформацією (даними) і буде працювати функція.
len()
len
— це функція, за допомогою якої можна дізнатись скільки символів міститься у символьному рядку,
або іншими словами отримати довжину рядка.
У круглих дужках ми вказуємо саме той рядок, довжину якого ми й хочемо визначити.
>>> len('12345')
5
>>> len("Мене звати Даринка")
17
>>> len('\n')
1
>>>
Ті дані, які ми вказуємо функції у круглих дужках, називають аргументом.
У даному випадку аргументом функції є символьний рядок. Кажуть що
ми передали функції рядок у якості аргументу
або ж
ми викликали функцію з рядком у якості аргументу.
Від функції len ми отримали інформацію про довжину рядка який ми передали їй як аргумент. Говорять що
функція повернула значення
Зауважте: функциї len()
ми передали аргумент типу str
,
а повернула вона значення типу int
.
print()
Ще одна вже знайома нам функція:
print
Вона виводить у консоль усе те, що ми їй передамо у якості аргумента:
print('Hello!')
Декотрим функціям можна передавати декілька аргументів одразу, і тоді аргументи відділяють один від одного знаком коми:
>>> age = 21
>>> print( 'I am', age, 'years old.')
I am 21 years old.
>>>
У даному випадку функції print ми передали 3 аргументи: першим і третім є рядок, другим — змінна age.
А можна не передавати функції аргументів зовсім:
>>> print()
>>>
input()
Комп'ютерні програми обробляють дані, виконуючи над ними операції, які задав програміст. Дані у програму можна "закласти" в процесі її розробки. Однак така програма завжди буде обробляти одні й ті ж дані \ и повертати один й той же результат. Частіше потрібно виконати інше — программа має обробляти різні (відносно, у певному діапазоні) дані, які поступають в неї із зовнішніх джерел. У якості останніх можуть виступати файли або клавіатура. Коли інформація вводиться з клавіатури, а результати виводяться на екран монітора, то можна говорити про інтерактивний режим роботи програми. Вона обмінюється інформацією із зовнішнім для неї середовищем: може виводити і отримувати дані в процесі виконання, і не є замкнутою сама на собі.
З виводом даних ми вже частково знайомі: виводом на екран в Python займається функція print().
Ввод даних з клавіатури у програму здійснюється за допомогою функциї input(). Коли виконується дана функція потік виконання програми призупиняється в очікуванні даних, які користувач має ввести за допомогою клавіатури. Після вводу даних і натискання Enter, функція input() завершує своє виконання і повертає результат, який являє собою рядок символів, введених користувачем.
Функція input() може приймати необов'язковий аргумент-підказку рядкового типу. При виконанні функції ця підказка буде з'являтися на екрані і інформувати користувача про те, що треба ввести якісь дані.
>>> input('Як до вас звертатись: ')
Як до вас звертатись: Вася
'Вася'
>>>
Функція input() завжди повертає значення типу str
:
>>> a = input('Порахуйте: 37+73. Ваша відповідь: ')
Порахуйте: 37+73. Ваша відповідь: не знаю
>>> a
'не знаю'
abs()
Математична функція abs()
повертає модуль (абсолютне значення) числа:
>>> abs(1)
1
>>> abs(-1)
1
>>> abs(-1.1)
1.1
>>> abs(0)
0
>>>