Римська система числення
Римська система числення, або Римські цифри — непозиційна система числення, що використовувалися стародавніми римлянами.
Дана система базується на використанні особливих знаків (літер латинської абетки) для десяткових розрядів та їх половин. Натуральні числа записуються за допомогою повторення цих цифр. При цьому, якщо більша цифра стоїть перед меншою, то вони додаються (принцип додавання), якщо ж менша перед більшою, то менша віднімається від більшої (принцип віднімання). Останнє правило застосовується тільки для уникнення чотириразового повторення однієї цифри. Наприклад, I, X, С ставляться відповідно перед X, С, М для позначення 9, 90, 900 або перед V, L, D для позначення 4, 40, 400. Наприклад:
- VI = 5+1 = 6
- IV = 5 — 1 = 4 (замість IIII)
- XIX = 10 + 10 — 1 = 19 (замість XVIIII)
- XL = 50 — 10 = 40 (замість XXXX)
- XXXIII = 10 + 10 + 10 + 1 + 1 + 1 = 33
Ця система числення на сьогодні майже не застосовується, бо виконання арифметичних дій над багатозначними числами в цій системі дуже незручне. Тим не менш, її використовують для позначення розділів і частин законів, томів видань, століть, інколи років, днів тижня, місяців у датах (1.V.1975), на циферблатах деяких годинників, порядкових числівників, а також з естетичною метою.
Римські цифри, які позначають
| Арабські цифри | Римскі цифри |
|---|---|
| 1 | I |
| 5 | V |
| 10 | X |
| 50 | L |
| 100 | C |
| 500 | D |
| 1000 | M |
Максимальне число, яке можна записати у цій системі числення — це 3999 = MMMCMXCIX.